Як сортують в інших країнах? Чи потрібно там мити відходи? Що по спалюванню? Ми вже давно вивчаємо досвіди різних країн і сьогодні хочемо відповісти на ці та інші питання. А почнемо з Японії.
Чому саме Японія?
Досліджуючи сортування в різних країнах, ми виявили, що культура та правила сортування в Японії, особливо у містечку Камікацу на о. Сікоку, дуже нагадують цілі, які ставить перед собою УБС та наші правила сортування на станції.
Так, в містечку Камікацу населення сортує всі 100% видів побутових відходів, 80% з яких йде на переробку, а 20% компостується. Всі свої попередньо вимиті та висушені відходи мешканці возять на сортувальну станцію, де мають самостійно все розсортувати на 35+ позицій різного виду сировини. Кожен мешканець цього містечка має інструкцію з сортування на 25 аркушах.
В інших регіонах Японії правила сортування відрізняються в залежності від забудови та місцевості. В деяких невисоких будиночках є спеціальні приміщення (міні сортувальні станції), десь їх немає, але є графік вивозу окремих видів відходів. Тобто, винести у визначене місце картон можна лише у визначений час та день. Якщо людина запізнилася або помилилася із видом відходів та правилами сортування, то її відходи не заберуть. Більш того, можуть, навіть, оштрафувати за порушення правил сортування. Смітників на вулицях Японії також майже не зустрінеш, всі свої відходи люди забирають із собою додому, щоб їх помити, висушити та розсортувати.
Правила сортування в Японії трохи складніші ніж в УБС. Наприклад, папір потрібно розділити на 4 види, обережно скласти та перев’язати відповідно до схеми, яка намальована в інструкції. Всі етикетки та кришечки мають бути відокремлені від пластикових пляшок, відходи мають бути складені або у спеціальні ємності, або в спеціальні платні прозорі пакети, щоб під час вивозу працівник відповідної служби міг оцінити вміст пакетів на наявність бруду чи сортувальних помилок. А щоб вітер не розніс все добро по вулиці — відходи накривають спеціальною сіткою.
У великих містах більшість пластикових відходів разом із органікою спалюють у плазмових печах при температурі вище 1200ºC. Утворені гази використовуються в енергетиці, а зола йде на будівництво нових островів, на яких з’являються нові підприємства, аеропорти, парки та музеї. Уявіть, відходами можна трошки розширити територію держави 😀
В Японії працює більше 2000 переробних підприємств, але люди зазвичай проти будівництва сміттєпереробного заводу біля своїх будинків. Тому влада вирішила робити їх шедеврами архітектури, часто із прозорими стінами.
Сортування в Японії
Опубліковано: 22.09.2022
Як сортують в інших країнах? Чи потрібно там мити відходи? Що по спалюванню? Ми вже давно вивчаємо досвіди різних країн і сьогодні хочемо відповісти на ці та інші питання. А почнемо з Японії.
Чому саме Японія?
Досліджуючи сортування в різних країнах, ми виявили, що культура та правила сортування в Японії, особливо у містечку Камікацу на о. Сікоку, дуже нагадують цілі, які ставить перед собою УБС та наші правила сортування на станції.
Так, в містечку Камікацу населення сортує всі 100% видів побутових відходів, 80% з яких йде на переробку, а 20% компостується. Всі свої попередньо вимиті та висушені відходи мешканці возять на сортувальну станцію, де мають самостійно все розсортувати на 35+ позицій різного виду сировини. Кожен мешканець цього містечка має інструкцію з сортування на 25 аркушах.
В інших регіонах Японії правила сортування відрізняються в залежності від забудови та місцевості. В деяких невисоких будиночках є спеціальні приміщення (міні сортувальні станції), десь їх немає, але є графік вивозу окремих видів відходів. Тобто, винести у визначене місце картон можна лише у визначений час та день. Якщо людина запізнилася або помилилася із видом відходів та правилами сортування, то її відходи не заберуть. Більш того, можуть, навіть, оштрафувати за порушення правил сортування. Смітників на вулицях Японії також майже не зустрінеш, всі свої відходи люди забирають із собою додому, щоб їх помити, висушити та розсортувати.
Правила сортування в Японії трохи складніші ніж в УБС. Наприклад, папір потрібно розділити на 4 види, обережно скласти та перев’язати відповідно до схеми, яка намальована в інструкції. Всі етикетки та кришечки мають бути відокремлені від пластикових пляшок, відходи мають бути складені або у спеціальні ємності, або в спеціальні платні прозорі пакети, щоб під час вивозу працівник відповідної служби міг оцінити вміст пакетів на наявність бруду чи сортувальних помилок. А щоб вітер не розніс все добро по вулиці — відходи накривають спеціальною сіткою.
У великих містах більшість пластикових відходів разом із органікою спалюють у плазмових печах при температурі вище 1200ºC. Утворені гази використовуються в енергетиці, а зола йде на будівництво нових островів, на яких з’являються нові підприємства, аеропорти, парки та музеї. Уявіть, відходами можна трошки розширити територію держави 😀
В Японії працює більше 2000 переробних підприємств, але люди зазвичай проти будівництва сміттєпереробного заводу біля своїх будинків. Тому влада вирішила робити їх шедеврами архітектури, часто із прозорими стінами.