Про кіно «Міф про переробку»

Мабуть, ви вже дивилися це кіно з дещо провокативною назвою «Міф про переробку»?

Ми отримали дуууже багато запитань про цю документалку — тому й вирішили присвятити окремий допис детальному розборові. Структурували свій висновок у трьох частинах: факти, маніпуляції та ключові проблеми, які круто висвітлив фільм.

Факти:

1. Грінвошинг

Компанії виробники дійсно займаються грінвошингом, коли переконують споживача в тому, що їх не придатне до переробки паковання переробляється.

Замість того, щоб відмовитися від такої несталої тари, вони продовжують шукати партнерів, які допоможуть їм приховувати правду.

Поставити на паковання знак «придатне до переробки» недостатньо. Було б корисно й звітувати про реальні обсяги збору та переробки, які потрапили у Terracycle. І порівняти їх із загальним обсягом виробництва.

І тоді б покупці усвідомили, що це навіть не 10%, і що компанія має робити більше зусиль, ніж друк марних слів на пакованні.

2. Корупція в сміттєвій сфері

20 років європейські країни віддавали свої пластикові відходи в Китай, не розвиваючи власні потужності. Після заборони експорту, ЄС продовжили свою практику із менш розвинутими й більш корумпованими країнами, як Туреччина. Після заборони експорту в Туреччині — наступною країною стала Болгарія. А ще, такою країною може стати Україна. Цікаво, та експерти, які допомагали розробляти український закон про поводження з відходами, були саме з Болгарії. Дивно, що корумпована і несвідома в питаннях поводження з відходами країна консультувала нас! І не дивно, що депутати проголосували за корумповану версію закону, з якою була не згодна вся свідома екоспільнота включно з УБС.

3. Відходи, які переробляються, завжди можна продати.

Якщо ж за «переробку» вторсировини треба доплатити, то ймовірно мова йде про утилізацію, а не про реальну переробку. 

За відходи, які повністю переробляються, заготівельнику, який їх збирає завжди платять гроші! Дивно, що Terracycle про це не знали.

Маніпуляції:

1. Весь пластик не переробляється. 

Дивлячись фільм, може складатися таке враження, що «міф про переробку» стосується всього пластику (тому, що камера плавно рухається по полицях з іншими видами паковань — РЕТ, HDPE, PP). Все це наводить глядача на думку, що в сортуванні немає сенсу. 

Як насправді: 

Насправді, немає сенсу сортувати лише неліквідні пластики. 

Мова у фільмі йде лише про пластики, які не придатні до переробки в Європі — це поліпропіленові шуршики та дой-паки — саме вони «головні герої» фільму і саме з ними повʼязаний їхній «міф про переробку».

2. Немає паковань виготовлених з вторсировини. 

Закадровий голос журналістки наполягає на тому, що: «…навряд чи можна знайти хоча б одне паковання, зроблене з перероблених матеріалів». 

Як насправді:

В магазинах країн Європи та, навіть, України вже можна знайти чимало паковань і товарів з переробленого пластику. В ЄС активно застосовується RE PET для пляшок з-під газованих напоїв чи доглядової косметики. В садових центрах багато горщиків різного розміру, які виготовлені з перероблених пластиків (HDPE, LDPE, PP). Навіть, деякі губки для миття посуду зроблені з вторинних пластиків. І таких прикладів ще багато.

4 ключові проблеми, які круто показав фільм:

1. Нафту не припинять виробляти, а отже й пластик. 

Нафта — основа для виготовлення бензину, яким всі масово користуються для пересування: повітрям, морем і на землі.

Пластик отримують з газів, які вилучають під час видобутку нафти, це супутній продукт, майже відходи, які нафтовидобувні компанії перетворили на ресурс (пластикові гранули), який обходиться в умовні «копійки», а його продаж приносить мільярдні прибутки.

У нові потужності для виробництва пластику проінвестують 400 млрд доларів, а у програми боротьби із пластиковим забрудненням – 1,5 млрд (про це йде мова у фільмі). Надто велика різниця, правда? 

Висновок:

Нафта і всі енергоресурси світу мають значний вплив на політичні процеси і, навіть, війни. Це надто великий і потужний гравець, який має значний вплив і можливості лобіювати рішення, які йому потрібні. Тому сподівання на те, що пластик припинять виробляти — наївна ілюзія. Отже, нам потрібно шукати інші шляхи боротьби з пластиковим забрудненням. Ними мають стати переробка та бан неліквідних паковань споживачами.

2. Для збереження якості й товарного вигляду продуктів все ще не винайшли стале й недороге індивідуальне паковання. 

Доступна й стала альтернатива, як пакування в скло й метали збільшує вартість товарів і може вплинути на доступність зазвичай дешевих продуктів.

Візьмемо чипси: вони продаються або в шуршику, або в картонному тубусі. Якщо змусити виробника використовувати тубуси — чипси в один день перетворюються на преміальний продукт, недоступний для більшості населення. 

Також існує можливість пакувати їх у картонні коробки (як було в часи СРСР). В результаті будемо споживати не смачні чипси, які втратили хрусткість. Частина споживачів відмовиться від їх покупки і їжа перетвориться на FOOD WASTE.

То що краще: заборонити таку тару і припинити виробництво певних видів продукції, або зробити ці товари дорожчими завдяки сталій тарі? 

Ми зробили порівняння цін на картопляні чипси в Сільпо й зʼясували, що ті, що в тубусі у два рази дорожчі за ті, що в шуршику (98 грн проти 48 грн за 100 г).

Висновок:

На жаль, варто щиро зізнатися собі в тому, що товари мають стати дорожчими в рази, щоб ми могли подолати пластикове забруднення. 

3. Для пластиків, які непридатні для переробки, на сьогодні існує лише термічний спосіб утилізації.

Директор сміттєспалювального заводу в Копенгаґені говорить сильну фразу на питання не екологічності такого виду утилізації пластиків, як спалювання — «…наше завдання — розв’язати проблему утилізації міських відходів. Доки місто не припинить їх виробляти, людям не обійтися без таких підприємств, як наше, і це не може не засмучувати. Мені б дуже хотілося, щоб ми розвʼязали проблему з пластиком і відпала необхідність у сміттєспалювальних заводах, от лишень ми (людство) її ще не розвʼязали…»

Висновок:

Які варіанти в нас існують, якщо ми хочемо продовжувати вести той спосіб життя, до якого звикли? Або мати численні звалища (як в Україні зараз), або перетворювати відходи в енергію, як ТЕС перетворюють в електроенергію газ і вугілля. Але постає питання наявності фільтрів та високої вартості їх обслуговування, що тягне за собою високу вартість послуги утилізації.

4. Вихід із зони комфорту. 

Продовжувати жити, як ми звикли, нічого не змінюючи? Або змінити все і відмовитися від комфорту? Саме ця дилема людства гальмує негайне застосування рішень, які роблять пластик «персоною non grata» на полицях магазинів. Нам варто замислитися про це глибше й усвідомити, що ніякі виробники, інноватори чи президенти не можуть зробити більше, ніж здатні зробити ми — споживачі.

Висновок:

Наш спосіб споживання має змінитися настільки кардинально, стати настільки усвідомленим, щоб ми не взяли із полички жоден товар у шуршику чи дойпаку. Щоб в одну мить не створити сміття, яке опиниться або на звалищі, або на цементному/сміттєспалювальному заводі. 

Вибір робимо — ми. 

Що переможе: звичка, улюблений смак, ціна чи… Усвідомленість?

І трохи наших особистих висновків після перегляду. 

Нам не сподобалися деякі маніпулятивні тези фільму та загальний демотивуючий меседж, який лишається в голові після перегляду. Адже ніяких особливих рішень глядачу не пропонується. Звісно, варто зменшувати споживання, користуватися багаторазовою тарою, але це не розв’яже проблему, адже це лише одна з частин комплексного рішення.

УБС-команда не вірить в утопічний «справедливий світ», ми – реалісти. Ми усвідомлюємо всі ризики: лобізм нафтового бізнесу, корупцію, споживацьку несвідомість і байдужість, відсутність позитивних економічних чинників і програшну конкуренцію зі звалищами на користь останніх. Та це нас не зупиняє. 

Ми віримо в людей і віримо у час, який ми інвестуємо у свою справу і в наших людей — людей УБС. 

Якщо і ви не збираєтеся здаватися, полишати свої екозвички та хочете творити Україну без сміття разом з нами, то вірте в нас і ми станемо переконливо сильнішими, щоб досягти нашої мети: НУЛЬ ВІДХОДІВ НА ЗВАЛИЩАХ. 

Підтримуйте нас донатами — і станцій УБС ставатиме більше.

Замовляйте наші сервіси, купуйте товари — і станцій УБС ставатиме більше.

Ми дякуємо кожному й кожній, хто довіряє й підтримує УБС.

Пишіть в коментарях — які ваші спостереження щодо фільму?