Як вирішили проблему сміття в Швейцарії?

Зазвичай туристи, що побували в Швейцарії, захоплюються чистотою міст і сіл країни, але рідко цікавляться, яким чином це досягається.
Система сортування сміття, що практикується вже в багатьох країнах світу, в Швейцарії доведена абсолютно до крайності. Майже до абсурду.
Сортують все, що піддається сортуванню. Ця система не знає винятків — всі зобов’язані розкладати сміття по різних контейнерах. Це повна демократія, де беруть участь всі. І це повна відсутність демократії, де нічиї заперечення і дискусії не приймаються: не згоден — плати штраф. Подібний підхід до утилізації сміття можливий тільки в Конфедерації Хельветіке. Такий менталітет. Всім подобається жити чисто.
Факт, що ти багатий, не дає тобі можливості бути «над законом». Нерідко можна побачити громадян, котрі висаджуються з порше, і без жодних комплексів вивантажують порожні пляшки в пункт здачі тари.

 

geneva-10

Швейцарія лідирує у світі по кількості зданих пляшок — більше 90% тари повертається на заводи по вторинній переробці скла. Програма з прийому та переробки використаного скла почалася ще в 1972 році і до цих пір успішно реалізується.

Тільки при поверненні деяких пивних пляшок в магазин, можна отримати назад свою заставу. В інших випадках, ті, хто здають пляшки, нічого за це не отримують. Окрім того, необхідно зняти кришки і розсортувати пляшки і банки в залежності від кольору скла. Біле, коричневе, зелене — окремо.

recycle_bin_in_spiez-_switzerland

Папір переробляється окремо від картону (переробка картону коштує дорожче), тому від громадян вимагають здавати одне окремо від іншого. Майже третина друкарської продукції, виробленої в країні, повертається до пунктів прийому вторсировини.

Нікому в голову не прийде викидати до сміття використані батарейки. Тому, 60% усіх проданих в Швейцарії батарейок здаються назад і не викидаються у відро для сміття.

dolphinsafe-lg

Окремо здаються РЕТ-пляшки, окремо — старі електричні прилади та побутова техніка, окремо — будівельне сміття, окремо — лампи денного світла, окремо — консервні банки (здають  ліше після того, як самостійно спресували жерсть за допомогою магнітного преса), окремо — трупи тварин (за це треба платити, але закопувати їх забороняється), окремо — залишки рослинного масла, окремо — залишки машинного масла (міняти масло у власному автомобілі категорично заборонено — це за вас зроблять на тех.станціі за 50 франків). Від одного тільки списку стає моторошно.

5807158417_a39f0ebc7a_b

Можна цього і не робити, а викидати все у відро для сміття, скажете ви. Можливо. Але тоді доведеться стати банкротом від сплачених податків, які стягуються з кожного кілограма відходів. На кожен сміттєвий кульок наклеюється марка, що свідчить про сплату податку. Викинути 5 кілограм сміття коштує 2-3 франки. Тому, більшість місцевих жителів несе все, що можна, до пунктів прийому вторсировини, де віддати старий комп’ютер або стару дитячу коляску нічого не коштує.

Яскравий приклад про те як, правильно викинути використаний чайний пакетик: етикетку — до картону, сам пакетик — до старої папері, заварку — в компост, скріпку — до використаного металу, а ниточку — в маркірований сміттєвий кульок. Можна було б сказати, що це жарт … але не в Швейцарії.

Були і є умільці, які намагаються позбутися відходів, що не наклеюють марку. Але і на таких знайшлася управа — сміттєва поліція. Фахівці за допомогою сучасних технологій аналізують сміття, залишене не в тому місці або без оплати податку — знаходять порушника (це не жарт!) і штрафують його / її. Штрафи високі. Нова Цюрихська газета писала про випадок, коли людина по дорозі на роботу просто викинула з вікна автомобіля домашнє сміття в паперових мішках. Поліція знайшла винуватця.

recycling-in-switzerland

Порушника судили і наклали штраф: 6000 франків за утилізацію сміття і очищення траси, 3000 франків за порушення закону і 530 франків судових витрат. Разом, 9530 франків за витівку! Це дуже жорстоке покарання за швейцарськими мірками, оскільки кожен з любов’ю поважає кожен раппен. Такий менталітет.

У 80-ті роки, коли маркування сміття було введено тільки на південному сході країни, стало поширюватися явище, так званого, сміттєвого туризму. На вихідні люди брали свої сім’ї, забивали багажники накопиченими за тиждень відходами і їхали в іншу частину країни на пікнік. І по країні подорожували, і сміття безкоштовно викидали. Тільки до Цюріха було звозили понад 3000 тонн «нелегальних» кульків з відходами в день. Тому, всім кантонам і громадам довелося ввести мито на сміття.

Ще в 80-ті роки ХХ століття екологічна ситуація в Швейцарії була катастрофічною — річки і озера забруднені фосфатами і нітратами, земля — важкими металами, біорізноманітність стрімко зменшувалася, а зростаюче суспільство виробляло величезну кількість сміття. Дуже скоро жителі стали задихатися від власного сміття, виробничих і сільськогосподарських забруднень. На такій маленькій території не було великих площ, щоб можна було скинути відходи і забути про них.

Тоді й постало питання вироблення нової екологічної політики, яку почали з педантизмом втілювати. На це пішло два десятиліття, але результат перевершив всі очікування. Швейцарія зараз — одна з найбільш екологічно чистих країн світу, з розвиненим громадським транспортом і чистим гірським повітрям. З будь-якого озера , як і з-під крана можна без побоювань пити воду.

 

green-trash-bags

У чому причина такого успіху? Причина в тому, що держава — це люди. Швейцарці доручили собі прибрати власну країну, і досягли успіху. Інше було лише справою часу.

Висновок простий … люди захотіли — люди зробили! Розкидайте це повідомлення друзям, і організуйте разом екологічні групи, які стежать хоча б за своїм сміттям.
Ліниво? Розумію! Але на смітнику жити ще більше не хочеться. Так що діємо!
джерело >>>

0 ответы

Ответить

Хотите присоединиться к обсуждению?
Не стесняйтесь вносить свой вклад!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *